Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 922/3081/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника відповідача - Герус І.В. дов. № 85/1215 від 22 грудня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2014 року у справі Господарського суду Харківської області за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (далі - відповідач) з позовом про стягнення суми боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень, квітень, травень та червень 2014 року в сумі 2066260 гривень 06 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано наявністю поточного боргу зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 7 жовтня 2014 року в позові відмовлено частково.

Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень, квітень, травень та червень 2014 року в сумі 1691260 гривень 06 коп.

В частині стягнення з відповідача боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за травень 2014 року в сумі 125000 гривень провадження у справі припинено.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2014 року рішення Господарського суду Харківської області від 7 жовтня 2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Харкова залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 7 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2014 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень-червень 2014 року в сумі 2066206 гривень 06 коп.

Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що період, за який сплачується борг, визначається на підставі положень Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-2 від 27 вересня 2010 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 988/18283 від 27 жовтня 2010 року, а Управління Пенсійного фонду не має повноважень та можливості самостійно визначати такий період та надсилати повідомлення про перерозподіл коштів, спрямованих на оплату і доставку пільгових пенсій.

Представники позивача у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова за реєстраційним № 0747.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 травня 2007 року у справі № Б-39/10907 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова зазначає, що відповідач має поточний борг зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з березня по червень 2014 року в загальній сумі 2066260 гривень 06 коп.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У відповідності до п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (надалі - Інструкція), ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" вручено повідомлення про необхідність перерахування коштів по виплаченій та доставленій пенсії за списком № 1, з розрахунками боргу по кожному пенсіонеру окремо, а саме:

- повідомлення за березень 2014 року у сумі 449971 гривня 71 коп.;

- повідомлення за квітень 2014 року у сумі 481243 гривні 09 коп.;

- повідомлення за травень 2014 року у сумі 536934 гривні 95 коп.;

- повідомлення за червень 2014 року у сумі 598110 гривень 31 коп.

За пп. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судами встановлено, що згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень, ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перераховано на рахунок позивача відшкодування за квітень 2014 року у сумі 250000 гривень та частково за травень 2014 року у сумі 125000 гривень, у зв'язку з чим непогашеним залишився борг за період з березня по червень 2014 року у сумі 1691260 гривень 06 коп.

Вказані платежі ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" проводило із призначенням платежу: "Виплата та доставка пільгових пенсій за списком № 1", при цьому конкретно вказуючи місяць 2014 року, за який він здійснює відшкодування.

Разом з тим, встановлено, що сплачену відповідачем суму боргу у загальному розмірі 375000 гривень зараховано позивачем як погашення боргу за 2011 рік, тобто, як вказав останній, відповідно до п. 10.11 Інструкції у порядку календарної черговості, всупереч вказаному відповідачем у платіжному дорученні призначенню платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць.

Згідно п. 7 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

За ч. ч. 2, 3 п. 10.11 Інструкції у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Таким чином, єдиним підтвердженням перерозподілу сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення є належним чином складене та вручене страхувальнику повідомлення.

Водночас, відповідно до п. 3.11 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13 січня 2004 року, видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій не належать до фонду оплати праці, й не можуть бути об'єктом для нарахування страхових внесків.

Таким чином, у відповідності до чинного законодавства та підзаконних актів України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій не відносять до страхових внесків, тобто, дані суми не є недоїмкою в розумінні наведених норм законів.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачем не складались та не направлялись відповідачу повідомлення про перерозподіл сплаченого боргу за 2014 рік в рахунок оплати відповідного боргу за 2011 рік.

Таким чином, зарахування сплачених відповідачем коштів у сумі 375000 гривень в рахунок погашення боргу за липень-серпень 2011 року всупереч волі платника є неправомірним та таким, що не грунтується на нормах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач, посилаючись на п. 10.11 Інструкції як на підставу зміни періоду платежу, визначеного відповідачем у графі "призначення платежу", помилково застосував зазначене положення до фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 2.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем сплачено частину боргу у сумі 250000 гривень, а визначені законом підстави зарахування позивачем вказаних сум в рахунок оплати боргу ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" за 2011 рік відсутні, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 250000 гривень боргу з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за квітень 2014 року.

Водночас, встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 125000 гривень з призначенням платежу: виплата та доставка пільгових пенсій список № 1 за травень 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6291 від 29 липня 2014 року, з огляду на що судами підставно припинено провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті заявлених позовних вимог - у сумі 1691260 гривень 06 коп. боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень, квітень, травень та червень 2014 року, позов задоволено.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що у відповідності до положень Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-2 від 27 вересня 2010 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 988/18283 від 27 жовтня 2010 року, картка особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій формується і заповнюється автоматично, у зв'язку з чим безпідставним є посилання судів на неправомірність самостійної зміни позивачем призначення платежу відповідача, не спростовує висновків, покладених в основу оскаржуваних рішень з огляду на те, що положення вказаного Порядку не містять підстав, за яких сплачені платниками грошові кошти з визначеним періодом призначенням платежу можуть бути зараховані автоматично в рахунок іншого періоду, відповідно до календарної черговості.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано до врегулювання спірних правовідносин норми ч. ч. 2, 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення спору по суті, та були виключені на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування".

Разом з тим, застосування вказаних положень не призвело до невірного вирішення спору по суті, а тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог в частині 250000 гривень боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та припинення провадження в частині стягнення 125000 гривень, сплачених відповідачем після відкриття провадження у даній справі.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир